Грудень – це місяць-двері зими.
До початку грудня земля ще не встигла повністю охолонути. Тому нерідко перший сніг змінюється відлигою, потім морозом. Спочатку сніг падає легесенький і пухнастий. Та полежавши кілька днів, він ущільнується, стає міцним і твердим.
Недаремно ж грудень – студень. На всю зиму землю остуджує, вона кам’яніє, а вода все глибше промерзає. Саме цього місяця засинають ставки і озера.
Хоч народне прислів’я і стверджує, що «сумний грудень у свято й будень», але саме останній місяць року налаштовує кожного з нас на оптимістичну хвилю, бо хоч зима і повертає на мороз, проте сонце вже йде на літо.
Грудень завершує календарний 2023 рік. На 22 число припадає зимове сонцестояння, за яким визначають астрономічний початок зими. Наші пращури пов’язували з ним «народження сонця», або ж «родини сонця». Саме в цей день наступає найдовша ніч. Але мине кілька днів – і світловий час почне прибавлятися.
А ще закінчується рік і попереду найочікуваніші новорічно-різдвяні свята. І кожного з нас тішать душу сподівання, що наступний рік буде кращим, щасливішим, яскравим і багатим на приємні моменти життя.
Прикмети грудня
• Якщо грудень сухий, то буде довга суха весна і сухе літо.
• Як у грудні сніг заляже, то у серпні жито виляже.
• Якщо на початку зими йде сильний сніг, то на початку літа падатиме сильний дощ.
• Снігурі прилетіли в грудні – зима буде суворою.
• Зима не настала, доки не встановиться санна дорога.
• Перший сніг щільний і мокрий – на вологе літо, сухий і легкий – на сухе.
• Кіт шкрябає підлогу – на вітер і завірюху, дере стіну – на негоду, лежить черевцем догори – на відлигу, згорнувся в клубочок і вткнувся носиком у лапки – на мороз.
Прислів’я та приказки про Грудень
◊ У грудні сонце на літо, а зима на мороз повертають.
◊ Грудень землю грудить і хату студить.
◊ Грудень — не брат, а холоднеча — не сестра.
◊ Смутний грудень, як прийде студень.
◊ Грудень рік кінчає, а зиму починає.
◊ Прийшов грудень, приніс студень.
◊ Сумний грудень і в свято, і в будень.
Грудень
Зима стежки вже припорошує,
Рідким сніжком за комір заліта.
Земля обличчя прихорошує,
Ховає в ковдру зморені вуста.
Хурделить грудень завірюхами
Снігами білими, все замело.
Мороз сховався десь, під стріхою
І, краде оберемками тепло.
Сади прокинулись укритими
пухнастим снігом білим молодим.
Вітри сходилися, сердитими
дмуть струменями лютої зими.
Крокує грудень, гість непрошений,
промерзлим битим шляхом йде, рипить
Порожній ліс ввесь запорошений
в зимових шатах, стомлений вже спить…
Грудень
Уночі мороз поволі
Інеєм упав на шлях…
Спотикається на полі
Місяць грудень по грудках.
І тому такий він гнівний,
Дружить з вітром крижаним.
А хуртеча рівно-рівно
Засипає слід за ним.
Сипле сніг мов стеле килим,
Щоб за груднем із дібров
Тим рипучим снігом білим
Рік Новий до нас ішов.
