Минуле заради майбутнього

 Пам’ятаймо минуле заради майбутнього. Вічна пам’ять жертвам Голокосту.

27 січня, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, у День скорботи і пам’яті, ми приєднуємося до загальної печалі і співчуваю  всьому цьому болю та втраті, ім’я якої Голокост. Пам’ятаємо,  аби  подібне більше ніколи не повторилось.

Хай навічно збережеться пам’ять про страждання і катування мільйонів вбитих дітей, жінок, старих. Хай світла пам’ять замучених буде грізною пересторогою добра, хай попіл спалених стукає в серця живих та закликає до братерства людей і народів.

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня.

В цей день в 1945 році війська Першого  Українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

На думку історика Ярослава Грицака, Голокост був катастрофою світового масштабу. Не виключено, що рішення про його початок було прийнято, власне, у зв’язку з окупацією України. 2 млн 700 тисяч євреїв, які влітку 1941 року проживали в Україні, становили одну з найчисленніших груп єврейського населення у Європі. Факт проживання на родючих українських землях такої кількості «зайвих ротів» провокував нацистську владу на екстремальне рішення. Систематичне винищення євреїв почалося майже зразу після погромної хвилі перших тижнів війни, у серпні 1941 року, і тривало чи не до останнього дня німецької окупації.

На відміну від західноєвропейських євреїв, які гинули в таборах смерті, східноєвропейських розстрілювали — це був «Голокост від куль».

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня 1941року  айнзацкоманда 5 айнзацгрупи розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 року відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у

м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського.

23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня 1941 року. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня 1941 року відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня 1941 року, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 року. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 року  Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 року починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 року  біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 року  власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

По всій Україні налічувалося близько п’яти тисяч місць таких розстрілів євреїв. Наприклад, місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.

Виглядає, однак, що окупована Україна стала експериментальною площадкою для винищення євреїв. Тут уперше був випробуваний т. зв. «метод сардин»: роздягненим жертвам наказували лягати на дно викопаної ями, після розстрілу їх засипали землею (декотрих ще живими, здебільшого дітей); тоді для економії місця на них клали наступний шар тіл і так далі, поки яма не заповнювалася. Майже в кожному містечку згадують, що земля там ще кілька днів після розстрілів рухалася.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.

У 1941–1944 роках жертвами Голокосту в Україні стали понад 1,5 млн осіб. — четверта частина зі всіх шести мільйонів єврейських жертв Голокосту.

Масштаби цього насильства показує статистика. Але статистика слабо діє на уяву й нівелює жертви. Тімоті Снайдер у своїй книжці «Криваві землі» зробив важливу заувагу: коли ми говоримо про мільйони загиблих, то маємо пам’ятати, що мова йде не про абстрактні мільйони, а про кожне окреме життя, знищене мільйони разів».

У Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту у багатьох країнах світу відбуваються меморіальні, поминальні заходи. Світова спільнота не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля щодо окремої групи людей.

День ментального здоровʼя

 

10 ЖОВТНЯ - ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МЕНТАЛЬНОГО ЗДОРОВ'Я

Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) або День ментального здоров’я у світі та в Україні відзначається щороку 10 жовтня щоб звернути увагу на проблеми, пов’язані з психічним станом людини, та для підтримки людей з подібними захворюваннями. Основна мета – скоротити поширеність захворювань, пов’язаних з психічними розладами: депресивні стани, фобії, розлади особистості, алкогольна та наркотична залежності, шизофренія, недоумкуватість, порушення свідомості тощо.
Окрім того, Всесвітній день ментального здоров’я спрямований на підтримку людей, які не страждають на серйозні відхилення з боку психіки, проте переживають скрутні часи та потребують сили волі й характеру, які б допомогли їм впоратися з будь-якими життєвими труднощами.

В цьому році Всесвітній день психічного здоров’я пройде під девізом: «Психічне здоров’я доступне всім». Ніхто не повинен залишитися без доступу до інформації, можливості попросити про допомогу і бути почутим. Незалежно від статусу та рівня життя людини, нікому не може бути відмовлено в психіатричній допомозі і підтримці. 

В цьому році ВООЗ проводить глобальну акцію, присвячену проблемі року. В режимі онлайн-трансляції працівники ВООЗ будуть звітувати про роботу медичних працівників з різними психічними захворюваннями в усьому світі. Слово буде надано найкращим експертам з питань психічного здоров’я. Відомі люди будуть ділитися своїм досвідом про те, як вони подолали депресію. Також під егідою ВООЗ буде проведено перший в історії кінофестиваль під назвою «Здоров’я для всіх». Одна з номінацій цього заходу – найкращий фільм про психічне здоров’я. 

Мета заходів – привернути увагу кожної людини на важливість ментального здоров’я. Воно в першу чергу залежить від кожного з нас та наших рідних. Ми повинні навчитися зберігати стійкість та душевну рівновагу в найскладніших ситуаціях, а при необхідності – звертатися за допомогою до відповідних фахівців.

Сьогодні перед людством стоїть низка проблем у сфері охорони здоров′я. Спалахи сучасних інфекційних хвороб, проблеми зі здоров′ям в умовах війни призводять до нестабільності соціально-політичної ситуації у світі і як наслідок – погіршення психічного здоров′я населення. Питання охорони психічного здоров’я всіх верств населення є питанням національної безпеки країни. Від якості надання психолого-психіатричної допомоги залежить в якій психологічній зоні ми будемо перебувати – чи зоні страхів, в зоні навчання чи в зоні особистісного творчого зростання та творчої реалізації.

Світовий сучасний досвід збройної боротьби, а також вибір Україною європейського вектору розвитку вказують на існування та зростання цінності життя людей, їхнього здоров’я.

Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми в країні, а провісниками захворювань є стреси.

Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, негаразди на роботі, та й просто поїздка в громадському транспорті призводять до того, що людина зі своїми стресами починає миритися, а так і до депресії недалеко.
Всесвітня організація охорони здоров’я визначає психічне здоров’я як стан благополуччя, в якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати і робити внесок в свою спільноту. У цьому сенсі психічне здоров’я є основою благополуччя людини і ефективного функціонування спільноти.

Профілактика починається зі знання і розуміння перших ознак і симптомів психічних захворювань. Батьки і вчителі можуть сприяти формуванню у дітей та підлітків життєвих навичок, необхідних для подолання повсякденних труднощів удома і в школі.
Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а недопускати їх.

Найпоширеніша проблема, пов’язана з

розладами психіки – це депресія. 

У західних країнах кожна сьома людина страждає на шизофренію або є схильною до алкоголізму та затяжних депресій, що призводить до злочинів та самогубств. У той самий час, більшість людей, що страждають від психічних розладів, не отримують  належної медичної допомоги.

За даними ВООЗ, в світі депресією страждають понад 264 млн. людей, біполярним розладом – 45 млн., деменцією – 50 млн., і це тільки офіційно зареєстровані випадки. Депресія стала однією з найпоширеніших у світі причин втрати працездатності.

Статистика в Україні показує жахливі числа. Понад 1,5 млн. мешканців нашої країни страждає від психічних захворювань. Понад 2 мільйонів щороку звертаються за допомогою до фахівців психіатрії та більшість з них госпіталізуються. Нервові розлади різного характеру та різного ступеня важкості є проблемою кожного третього українця. До того ж, наша країна посідає 1-ше місце за кількістю психічних розладів в Європі.

Це статистика до повномасштабного вторгнення. Близько 10 мільйонів українців можуть зіткнутися з ризиком розвитку психічних розладів, таких як депресія та посттравматичний стресовий розлад, внаслідок війни. І це, мабуть, оптимістичний прогноз.

На жаль, українці не звикли з власної ініціативи звертатися до психіатрів, спеціалісти стурбовані тим, що звернення відбувається вже на кінцевих стадіях розвитку хвороби, коли її зупинити вже неможливо.
В більшості випадків людина, незважаючи на вік, професію чи рівень доходів, може самостійно розібратися з рядом питань, що її хвилюють. Але в деяких критичних випадках консультації психолога, психотерапевта або ж психіатра будуть дуже доречними або навіть необхідними.

Навіть якщо обставини неможливо змінити, психологія допомагає змінити власне ставлення до них.

За психологічною допомогою слід звертатися, якщо людина:

• має схильність до тривожних думок;
• має проблеми у спілкуванні з людьми;переживає травматичні події та зміни в житті;

• втратила близьких.
Психіатр знадобиться, якщо людина:
• має емоційні порушення (у т. ч. після пережитого травматичного досвіду);
• відчуває розлади настрою (наприклад, апатію);
• потерпає від панічних атак, фобій, навʼязливих думок;
• має тривалі розлади сну, розлади харчової поведінки;
• відчуває слухові або зорові галюцинації;
• фіксує суїцидальні думки або думки про завдання ушкоджень собі чи іншим;
• має залежності.
        Для того, щоб ніколи не довелося мати справу з психічними захворюваннями, важливо не лікувати наслідки, а попереджати та запобігати можливій появі недуги. Фізичний і психічний стан людини тісно взаємопов’язані. 

Існує кілька правил для підтримки здорового тіла і духу. 

• Здоровий сон, режим дня та відпочинок
• Відмова від шкідливих звичок (паління, зловживання алкоголем, соціальними    мережами в режимі 24/7).
• Фізична активність та активність протягом дня.
• Збалансоване харчування.
• Хобі та захоплення.
• Спілкування з цікавими і позитивними людьми.
• Уміння і можливість виговоритися. 
• Піклування про себе та неігнорування
  
  
  причинами поганого самопочуття і стресу.

Важливо розуміти, що усі поради для подолання стресу, суперефективні у мирний час, та їх дія суттєво обмежена та матиме знижену ефективність у військовий час. Однак, за можливості їх використати, застосовуйте для себе чи своїх близьких усі можливі способи подолання стресу, для зменшення його наслідків. Просто із розумінням, що треба більше часу та терпіння, більше зусиль та ще більше любові до себе й до тих, хто поруч.

Бережіть себе, по можливості звертайтеся за допомогою до спеціалістів. Психологи та психотерапевти можуть значною мірою покращити ментальне здров’я та попередити розвиток психічних розладів.

https://youtu.be/uEGK5hBIuEs?feature=shared

День захисників і захисниць України

 1 жовтня — День захисників і захисниць України. Це велике державне свято, яке покликане вшанувати всіх тих героїв та героїнь, які мужньо захищають нашу рідну Батьківщину від ворогів.

День захисників і захисниць України: привітання своїми словами та у віршах.

У такий знаменний день вітаємо всіх чоловіків, хлопців, жінок та дівчат, всіх тих, хто стоїть на захисті кордонів нашої Батьківщини. Ви сильні, стійкі, сміливі і хоробрі. Нехай служба буде спокійною, мирною, а життя - яскравим, довгим, а в домі панує тепло, затишок і любов. Шана і слава захисникам і захисницям Вітчизни, слава Україні!

Наснаги, щастя, сили та любові
Вам до життя та до своєї долі,
Щоб ворог не дійшов до нашого порогу,
Щоб ви здобули мир і перемогу.

Ви захищати у боях навчились,
Все те, заради чого народились,
Надію в поміч, щастя в порятунок!
Дай Боже, віку довгого вам у дарунок!

Вітаю з 1 жовтня – Днем захисника і захисниці України! Це – свято спадкоємності героїчних традицій нашого народу, сили духу і мужності, відданості своїй Вітчизні і гордості за її ратну славу. Від усієї душі бажаю Вам доброго здоров’я на довгі роки, успіхів у праці, щастя, благополуччя .

Героям країни,
Воїнам світла –
Захисникам України,
Що мужньо боронять нас
Від супостата,
Ні танком ні градом
Вас не залякати.
Всім тим що життя
Не шкодують віддати –
Низький вам уклін,
І велика подяка!

Шановні захисники і захисниці України! Ви довели, що є достойними нащадками українського козацтва. Щиро зичу Вам міцного здоров’я, незламного духу та мирного неба! Також сердечно вітаю Всіх із особливим Днем для українців – святом Пресвятої Покрови – єдиним релігійним святом, яке є одночасно національно-патріотичним та державним. У сьогоднішніх нелегких обставинах життя українського народу ми просимо Пресвятої Владичиці її Покрову над нами. Бажаю усім нам козацьких вчинків, звитяг і глибокої духовності. Нехай прагнення відстоювати свою волю та незалежність і надалі буде неодмінною рисою українців.

Хай буде щасливою ваша дорог

Щоб мир був у світі і добрим був час.Звертаємось ми з хвилюванням до Бога,Щоб діти живі повернулись до нас.Службаіть і мужнійте, старайтесь щосили,В майбутньому це знадобиться для вас.Щоб ваші батьки були горді й раділи,Й пишалися вами. У добрий вам час!Доньки кохані, сини-соколята!Нехай переможною буде війна.Бо кожного з вас жде любов, рідна хатаІ мати, що в цілому світі одна.

Пісні про захисників і захисниць України

"Океан Ельзи" – "Не твоя війна"

Світлана Тарабарова – "Повертайся живим"

ТІК – "Запах війни"

"Гайдамаки", Богдан Кутєпов і Олександр Ткачук – "УКРОП"

Збірка найкращих пісень про захисників та захисниць України

Автор

Дата публікації

---

• 
  

---

День Незалежності України

 ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ 

У суботу, 24 серпня, українці святкують 33-ю річницю Незалежності України - одне з найважливіших державних свят

Цей день став символом довгого шляху боротьби за свободу, гідність і право українського народу жити у власній суверенній державі.

Останні роки особливо підкреслили значення цього свята, адже сьогодні Незалежність – це не просто поняття, а право на існування, вибір європейського курсу та щоденна боротьба за свободу і мир у країні.

Історичні дані

Саме 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР ухвалила Акт проголошення Незалежності України. Цей документ визначив створення незалежної Української держави, і був відповіддю на багаторічні прагнення українців до свободи. Через майже чотири місяці, 1 грудня 1991 року, на всеукраїнському референдумі понад 90% громадян, а саме 28 804 071 людей, підтвердили своє бажання жити у вільній країні. Ця історична подія стала фінальною крапкою у процесі розпаду Радянського Союзу, відкривши нову сторінку для України, як суверенної держави на міжнародній арені.

Чернетку Акту проголошення незалежності України Леонтій Сандуляк та Левко Лук'яненко створили 23 серпня 1991 року, записавши текст у звичайному шкільному зошиті. Для важливого документа обрали термін "акт", вважаючи на те, що "закон" звучить надто буденно. На тексті Акту депутати зробили декілька підписів із гаслами: "Слава Україні", "Ще не вмерла і не вмре", "Від сьогодні — будьмо".

Фото: із сайту Національного музею історії України (https://nmiu.org)

Згадуючи ті події, Левко Лук’яненко зазначав: "Необхідно написати такий законопроєкт, який би проголошував незалежність країни і в якому не буде дискусійних положень. Його треба ухвалити без обговорення. Бо якщо почнеться дискусія, то все затягнеться. За один день не ухвалимо. А потім — вихідні. У комуністів пройде страх. І нам не вдасться проголосити незалежність".

Однак, шлях до свободи для України був буремним та довгим. Акт проголошення Незалежності в 90-х був не першою спробою країни здобути самостійність. Упродовж XX століття різні частини та регіони країни заявляли про створення власних держав. Зокрема, в 1918 році з’явилися Українська Народна Республіка, Кубанська та Західноукраїнська народні республіки. Однак ці державні утворення довго не втримались, Кубань і УНР перейшли під владу більшовиків у 1920 році, а західноукраїнські землі були поділені між Польщею, Румунією та Чехословаччиною в 1919 році.

У 1939 році виникла Карпатська Україна, ця невелика держава за рік до цих подій отримала автономію у складі Чехословаччини. Проте вже в ніч на 14 березня угорські війська разом із гітлерівськими силами вторглися в регіон, і незабаром його повністю окупували.

Ще однією важливою датою в історії стали події 30 червня 1941 року. Тоді у Львові Ярослав Стецько від імені ОУН оголосив про відновлення Незалежної України. Однак, німці швидко придушили цю ініціативу, а членів ОУН очікували арешти та розстріли.

Лише 24 серпня 1991 року, після 50 років боротьби, Україна остаточно здобула Незалежність, яку зараз відстоює у війні.

Боротьба та національна єдність

День Незалежності сьогодні має ще глибше значення для всіх українців. Це не лише про минуле, а й про теперішнє та майбутнє. Останні події, зокрема війна з Росією, підкреслили важливість боротьби за збереження незалежності, територіальної цілісності та демократичних цінностей.

Українці вкотре змушені доводити всьому світу свою рішучість захищати рідну землю, культуру, мову та свободу. День Незалежності – це не лише святкування, а й вшанування тих, хто поклав життя за свободу країни, а також підтримка всіх, хто сьогодні продовжує боротися на передовій.

Святкування Дня Незалежності

З кожним роком День Незалежності стає все більш масштабним і значущим святом. У Києві, як і в інших містах України, відбуваються урочисті заходи: паради, концерти, виставки та покладання квітів до пам’ятників видатним українцям. Українці по всьому світу також активно долучаються до святкувань, влаштовуючи флешмоби, акції та культурні події, що підкреслюють єдність народу.

Так, протягом 22- 25 серпня в Києві відбувається міждисциплінарний фестиваль "Про Українське", який присвячений темі Незалежності України через призму різних видів мистецтва. У 2024 році фестиваль вперше проходить не онлайн та висвітлює п'ять основних цінностей українського суспільства: кіно показує сміливість, література демонструє свободу, гумор у візуальному мистецтві, чуйність розкрита у музиці та любов у театральних виставах.

У багатьох містах України заплановані концерти, вистави, фестивалі, виставки, лекції, флешмоби та інші заходи.

Незалежність – це не лише привілей, але й велика відповідальність. Українці будують своє життя на принципах демократії, свободи слова та справедливості, зберігаючи свою національну ідентичність та виборюючи місце в європейській родині народів.

Сьогодні, коли Україна знову переживає складні випробування, День Незалежності набуває особливого змісту. Це час не лише для святкувань, але й для роздумів про майбутнє. Українці вірять у перемогу та відновлення миру на своїй землі.

https://youtu.be/JCRkdJ0g7Hc?si=LwRmzMdRoIo7dqfS

День Державного прапора

 

Синьо-жовті кольори незалежності. Як на світ з'явився український прапор і які труднощі здолав

Прапор – один із трьох головних державних символів України. Його історія тягнеться століттями: із синьо-жовтим стягом українці проходили періоди труднощів, здобували незалежність та раділи перемогам.

Під час повномасштабної війни його кольори набули додаткового значення. З прапором українці чинять спротив окупації, воїни щоденно складають присягу, а сині та жовті барви можна побачити на найважливіших міжнародних майданчиках.

23 серпня Україна відзначає День прапора. 

Згодом синьо-жовті барви поширюються на Наддніпрянську Україну, а в часи Української Революції біколор стає офіційним державним символом. Проєкт прапора Української Народної Республіки Центральна Рада під головуванням Михайла Грушевського затвердила 27 січня 1918 року. 

У той період з ним приходили на мітинги, йшли на фронт, робили нашивки та значки для військового одягу. Такий стяг розгортали не лише в УНР, він ширився від Владивостоку до Карпат, на Далекому Сході і Кубані – всюди, де були осередки українства.

Існує думка, що після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського порядок кольорів на прапорі змінили, і з синьо-жовтого він став жовто-синім. Але це лише міф – перевертання не було.

До того як Центральна Рада чітко встановила, як має виглядати прапор, його кольори малювали в різній послідовності. Утім, після затвердження, стяг офіційно почав існувати лише із синьою смужкою вгорі. За правління Скоропадського все залишилося як раніше, і саме синьо-жовтий прапор був на банкнотах та гербі, його використовували у проєктах Конституції.

Ні Грушевський в УНР, ні Скоропадський в Українській Державі не "перевертали" прапора

Клейноди України

Український прапор і Радянський Союз

Після того, як українські землі захопили більшовики, національний символ заборонили. Однак, у 1939-му стяг ще встиг побути державним прапором Карпатської України, яка здобула незалежність лише на 7 днів.

У 1949 році затвердили прапор Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), з використанням блакитної стрічки. Дві третини полотна – це червоний прапор, і одна третина стяга – лазурова смуга.

Його поява пов'язана з тим, що після Другої світової війни Україна відновила можливість бути представленою на міжнародній арені – вона стала членом ООН. УРСР все ще не мала можливості здійснювати незалежну зовнішню політику, але принаймні мала окреме представництво. Прапори змінили для того, щоб певним чином відрізняти Радянські республіки.

Блакитна смуга на прапорі УРСР з'явилася після того, як вона стала представницею ООН

Клейноди України

Аж до періоду "гласності" в СРСР карали за використання українського прапора, тому він здебільшого з'являвся у підпіллі. 1 травня 1966 року двоє юнаків – Георгій Москаленко та Віктор Кукса вивісили синьо-жовтий прапор замість червоного над будинком Київського інституту народного господарства. Через дев’ять місяців КГБ вдалося знайти хлопців. Вони отримали 2 та 3 роки таборів суворого режиму.

Дисидент Володимир Мармус у 1972 створив групу, яка провела проукраїнську акцію в Чорткові. На річницю проголошення IV Універсалу Української Центральної Ради (нині – День Соборності) семеро хлопців розвішали по місту синьо-жовті стяги. Через кілька годин прапори змінили на радянські, а юнаків заарештували і відправили до таборів.

Наприкінці 80-х років український символ почав усе частіше з'являтися на публіці, хоч за це досі можна було заробити покарання. У 1989-му прихильники харківського футбольного клубу "Металіст" принесли український стяг на стадіон у Ленінграді, прапори також можна було побачити на фестивалі "Червона Рута" у Чернівцях.

Українські прапори розгортали на фестивалі "Червона Рута" у 89-му році

Сергій Марченко 

Натомість у 90-му році під час акції "Живий ланцюг", присвяченій до Дня Соборності, влада вже не чіпала людей із синьо-жовтими символами. Тоді біколор здебільшого робили самостійно – вдома.

Як ми почали святкувати День Державного прапора?

У 1990 році український стяг вперше з'явився на офіційній установі – його вивісили поруч із червоно-синім прапором УРСР на міській раді у Стрию Львівської області.

Вже після розпаду Радянського Союзу 4 вересня 1991-го його підняли над будівлею Верховної Ради. А в січні 1992 року парламент оголосив постанову "Про Державний прапор України", де символ затвердили офіційно.

4 вересня 1991-го український прапор підняли над Верховною Радою

Олександр Клименко/ газета "Голос України" 

У час затвердження прапора продовжувала діяти радянська Конституція, там досі були прописані символи Української Радянської Республіки. І вже у 1996-му році державні символи з'явилися у Конституції України.

Це відбулося не безпроблемно, була складна дискусія щодо затвердження не тільки прапора, але й герба і гімну. Але, зрештою, у Конституції зафіксовані саме ці давні українські барви, які сягають ще доби Середньовіччя.

Святкування Дня Державного прапора затвердив указ президента Леоніда Кучми від 23 серпня 2004 року. Саме 23 серпня 1991-го стяг внесли до сесійної зали Верховної Ради після "путчу" в Москві. Тож цьогоріч ми відзначаємо свято вдвадцяте.

Ця дата провокує дискусії, й низка істориків пропонує приурочити свято до інших подій минулого. До прикладу, відзначати День прапора 27 січня, коли Верховна Рада ухвалила постанову про символ. Або ж 4 вересня, бо саме тоді український стяг вперше замайорів над Верховною Радою.

23 серпня 1991 року прапор вперше внесли до українського парламенту

Єфрем Лукацький/rada.gov.ua 

Як дозволяє використовувати прапор Конституція

В Україні досі немає окремого закону про державний прапор. Усі спроби ухвалити його дотепер закінчувалися невдачею. Однак правила, як виготовляти прапор, поводитися з ним та використовувати, встановлює Конституція.

За її статтями, на публічних заходах не можна виставляти пошкоджений прапор, а також заборонено опускати його перед будь-якою людиною. На службових робочих місцях або під час виступів стяг має завжди стояти праворуч від людини. А ще зображення прапора не можна використовувати в рекламах і комерційних оголошеннях.

Які кольори прапора – правильні?

Фахівці досі не можуть зійтися на тому, чи був перший офіційний український прапор блакитно-жовтим, чи мав зверху синю смугу. Причина в джерелах, які лишили замало доказів. Нині ж конкретні кольори стяга затверджені Державним стандартом (ДСТУ).

Існує плутанина щодо кольоропередачі – чи синій, чи блакитний колір був у прапора. У документах Центральної Ради йдеться саме про "синьо-жовтий стяг". Але оскільки на початку ХХ століття ще не було кольорового фотоапарата, то за чорно-білими фотографіями, які до нас дійшли, дуже складно щось стверджувати. Зараз державним стандартом чітко визначені відтінки кольорів, а тоді використовували ту фарбу, яка була під рукою. За ДСТУ, синій колір сучасного стяга повинен мати відтінок 2935 С (за міжнародним стандартизатором кольорів Pantone) та відтінок 0:87:184 (якщо дивитися у палітрі RGB). Його назва – "Sapphire", що у перекладі "Сапфіровий".

Жовтий колір на стязі – це відтінок 012С Yellow (за Pantone), а в палітрі RGB його можна знайти за номером 255:215:0. Ця барва має назву "Golden", що означає "Золотий".

Після початку повномасштабного вторгнення інститут Pantone присвятив ці кольори Україні і назвав їх "Freedom blue" та "Energizing yellow". Назви можна перекласти як "Вільний блакитний" та "Енергійний жовтий".

Офіційні відтінки кольорів прапора України зафіксовані в ДСТУ

Vogue.ua 

Міські рекорди українського прапора

У 2014 році на стадіоні в  центрі Бахмута (тодішнього Артемівська) з'явився найбільший український прапор – 300-кілограмовий шмат тканини площею 2400 квадратних метрів.

У Тернополі ж розгорнули найдовший стяг протяжністю 9,5 км, а в Києві досі височіє прапор з найвищим майже 90-метровим флагштоком.

Найбільший прапор України зʼявився у центрі Бахмута

Бахмутська міська рада 

Крім того, жителі столиці у 2014-му створили найбільший намальований прапор і прикрасили ним бетонну поверхню Оболонської набережної.

Прапор у Дніпрі встановив рекорд, як найбільший за розміром прапор над містом.

У минулому році сум’яни розгорнули найгабаритніший прапор над водою. Його довжина була 156 метрів, а ширина – 95, 3. https://youtu.be/kQXQxWHECOI?si=-qNtSwGO-kktyWjB