Якщо ваша дитина не встигає

 

Невстигаля: 5 причин, чому школяр може марнувати свій час

Лінощі ні до чого! Перевірте, чи немає у вашого школярика проблем із тайм-менеджментом, і дізнайтеся, як допомогти дитині їх подолати

Якщо поняття дня й ночі та сезонів діти «вхоплюють» ще в ранньому дитинстві, то час загалом, таємниці вимірювання його тривалості, вміння розподіляти свою діяльність у часі — усі ці речі засвоюються далеко не одразу. Багато дітей, аби навчитися встигати, потребують допомоги дорослих. У школі цим займається вчитель, а вдома естафету підхоплюють дорослі. 

Та на що звертати увагу передусім? Як допомогти дитині поліпшити її взаємини з часом? Пропонуємо спочатку поспостерігати за своєю дитиною та виявити конкретні ситуації, у яких вона «тягне кота за хвіст». 

Проблемні ситуації можуть бути такими.

• Дитині складно передбачити, скільки часу забере та чи та справа й наскільки складною вона буде.
• Вона робить щось, не дотримуючись потрібної послідовності дій.
• В’яла й дуже повільно рухається.
• Дитина, хоч і здібна, не докладає зусиль до навчання.
• Школярик розтягує будь-яку справу на півдня, якщо йому не ставлять чітку умову: «У тебе на це всього Х хвилин!»
• Дитина доводить справу до кінця, лише коли їй постійно нагадують, що пора закінчувати.
• Їй доводиться дороблювати вдома вправи, тому що на уроці не встигає.
• Дитині важко розпочати справу, вона довго «розкачується».

Радимо також поговорити з учителем і дізнатися в нього таке:

• Чи добре дитина працює «під тиском»: коли від її зусиль залежить результат цілої команди / на завдання відводиться мало часу / вона опиняється в центрі уваги — наприклад, працює біля дошки?
• Чи завжди дитина встигає завершити завдання за відведений час?
• Чи не запізнюється на урок із перерви?

Якщо одна чи кілька із зазначених ситуацій повторюються більш-менш регулярно, ви можете визначити, у чому проблема і як дитині допомогти її подолати. Як правило, ці проблеми типові та не мають нічого спільного з лінощами.

Проблема 1: щоби почати, дитині доводиться довго шукати все необхідне

Поки дитина не знайде новий стержень для ручки, вона не зможе переписати вправу. Якщо в неї напівстерлися поділки на лінійці, виконати виміри неможливо. 

Врешті, якщо в шкільному рюкзаку та на робочому місці вдома — безлад, підготовка до виконання домашки займатиме більше часу, ніж сама домашка. 

Допоможіть дитині знайти постійне місце для кожної речі й винагороджуйте її зусилля за підтримання порядку в шухлядах, у пеналі й рюкзаку. Молодший школяр добре сприйме мінівинагороду від лаксика, «Феї ладу» та будь-якого іншого вигаданого вами персонажа, який контролюватиме порядок і залишатиме записки: «Все чудово, всюди порядок! Лови цукерку!» чи «Хм, тобі треба прибрати на столі». 

Щоразу, коли дитина сідає за уроки, нагадуйте їй: «Поклади на стіл усе необхідне: ручку, олівці, лінійку, гумку, зошит, посібник, щоденник. Після цього відразу берися за перше завдання».

Проблема 2: дитина ще не вивчила, скільки часу займає та чи та справа

Коли дитина сідає за уроки, разом із нею фіксуйте час: за скільки вона зробить домашку з української мови? А з математики? А з англійської? Разом із нею записуйте результати. По-перше, це дитину зацікавить і вона витратить на уроки менше часу. По-друге, за кілька днів ви знатимете, скільки часу їй слід відводити на виконання того чи того завдання. 

Те саме можна робити з обов’язками по господарству. Годинник дасть зрозуміти, скільки часу реально забирає та чи та робота. Можливо, ви самі виділили замало часу? Чи навпаки, забагато? 

Затим навчіть дитину ставити таймер, який її «підганятиме». Школярик змагатиметься сам із собою, аби встигнути завершити справу до фінальної мелодії! Справі допоможе, якщо ви знайдете програму-таймер, яка б показувала час у вигляді кругової діаграми. Дитина буде бачити, як скорочується залишок часу відносно витраченого й засвоїть уявлення про плин часу. 

Проблема 3: дитина не відчуває негативних наслідків марнування часу

Дитині слід засвоїти: вона отримує винагороду лише тоді, коли виконує всі справи якісно і вчасно. Так, першокласники не мають домашніх завдань. Але вони підмітають у передпокої, виносять сміття, миють (принаймні після себе) тарілки чи годують кота. 

Побудуйте режим дня так, щоби після виконання всіх обов’язків починався час на телевізор, ігри... Словом, на щось дуже бажане для дитини. І цей час обмежений. Він закінчується о такій-то годині точно! 

Відтак весь «додатковий» (тобто згаяний марно) час віднімається від часу на цю привабливу діяльність. Якщо дитина впоралася швидше (за умови, що вона зробила справу якісно), то час на приємні речі збільшується. Головне, будьте тверді в цьому питанні. Дитина має відчути як негативні, так і позитивні результати своєї поведінки!

Проблема 4: дитина пасує перед складністю роботи

Часом дитина відтягує початок роботи, тому що не знає, з якого боку взятися за складну справу. Тут ми маємо на увазі, що складна справа — це така, яка містить у собі два чи більше підзавдання.

Скажімо, щоби помити посуд після обіду, дитині треба: звільнити сушарку від наявного там чистого посуду; зчистити з кожної тарілки залишки їжі; скласти тарілки окремо, чашки окремо, виделки-ложки окремо; перевірити, чи не «загубилася» ще якась склянка чи ніж, а вже потім братися до, власне, миття посуду. 

Школярик має розібратися з кожним етапом і виконувати їх послідовно, за вашими підказками. Він має зрозуміти: що за чим робити, і головне — навіщо. Це вам очевидно, що коли сушарку не звільнити, то свіжовимитий ставити буде нікуди. А для дитини це стане зрозуміло, лише коли вона вимиє першу чашку й подивиться, куди її поставити! 

Проблема 5: дитина боїться обсягу роботи або стикнулася з проблемою на самому початку

У кожного з нас бувають моменти, коли роботи, здається, непочатий край. «Та я цього за тиждень не пороблю!» А коли починаємо її робити, виявляється, що часу й зусиль витрачається не так уже й багато! Однак поки не почали… 

Новий проєкт теж здається суперскладним і непідйомним. У глибинах мозку тоненьким голоском щось пищить: «Не берися, це важко, ти не зумієш, ти завалиш роботу!» Бувало? Ех, з ким тільки не бувало… ;) 

З дітьми те саме. Їх іноді лякає те, чого вони ніколи ще не робили самостійно. Або коли перший крок їм дещо незрозумілий. Щось дитина недочула чи недовчила — і маєте: дивиться на завдання як на нові ворота й нічого не розуміє: де тут вуха, де хвіст?.. 

Найгірше, що ви можете зробити в цій ситуації — розгніватися на дитину. Найкраще — підтримати її морально. Скажіть: «Покажи мені завдання й що саме тобі незрозуміло». Попросіть дитину прочитати текст завдання вголос, переказати кожний етап завдання своїми словами. Словом, допоможіть розібратися! Коли хоча б перший етап стане зрозумілим, справа зрушить із мертвої точки. 

Якщо така проблема виникає регулярно, це означає, що виконання домашки дитині слід починати з повторення вивченого на уроці матеріалу. Відновив школярик теорію в пам’яті, переглянув, як робив задачки і приклади, — і завдання стало зрозумілим! Навчіть дитину алгоритму доведення справи до кінця

• До того, як братися до роботи, зупинись і подумай: яке із завдань найважливіше. Зроби його першим.
• Спробуй вгадати, скільки часу займе в тебе це завдання.
• Постав будильник чи таймер на телефоні на цей час і регулярно на нього дивися, скільки часу в тебе залишилося.

Сподіваємося, наші поради допоможуть вашому школярику справлятися з роботою швидше й не відкладати початок виконання складних справ. Успіху й терпіння вам і вашим дітям!