Роль руханки під час самопідготовки школяра

 

Здоров'язбережувальні технології та їх застосування під час самопідготовки 

Здоров'я дітей завжди посідало належне місце серед освітніх проблем, оскільки одним із завдань сучасної педагогіки є забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей, охорона та зміцнення їхнього здоров'я.

Навчальна діяльність у час інтегрованого суспільства потребує від дітей великого нервового напруження. Як наслідок, у клітинах кори головного мозку відбуваються зрушення, які знижують функціональні можливості та працездатність. Утома, яка характеризується збудженням центральної нервової системи, різко змінює поведінку дітей: вони відволікаються від навчальної діяльності, неуважно слухають педагога. Потреба дітей у  активному руховому режимі зумовлена біологічними законами їхнього розвитку. Без активних рухів, без фізичних вправ неможливий повноцінний розвиток організму.

3 кожним днем набуває актуальності і практичної значущості проблема створення педагогічних технологій, які б не лише зберігали, а й зміцнювали здоров'я дітей.

Ефективним засобом протидії втомлюваності дітей, підвищення загальної працездатності, поліпшення здоров'я вихованців є застосування здоров'язбережувальних технологій під час самопідготовки. Дієво використовувати руханку, динамічні паузи, вправи-енергізатори, пальчикову, дихальну та гімнастику для очей, музичні твори, «сміхові вправи», роботу з кольорами; вправи на зняття психоемоційного напруження і саморегуляції, на формування правильної постави, технологію В. П. Базарного. Перелічені вправи знімають втому, нормалізують увагу й активність, відновлюють сили, робочий настрій, почуття бадьорості й свіжості, підвищують дисциплінованість.

Руханка містить невеликий комплекс фізичних вправ, який складається з трьох-чотирьох вправ для рук, тулуба й ніг. Рухи під час руханки за характером мають відрізнятися від тих, що їх діти виконують на заняттях. Наприклад, якщо під час малорухомих занять у дітей втомлюються м'язи ніг, спини, шиї, то під час руханки доцільно застосовувати вправи з випрямленням ніг і тулуба, розведенням рук убік, нахилянням голови, розслабленням м'язів кистей рук, а якщо втомлюються очі – виконувати вправи для очей. Мета цієї технології – зняття втоми, відновлення фізичної рівноваги учня.

Вправи для руханки мають відповідати віковим особливостям школяpiв, бути доступними для них, цікавими за змістом і сюжетом. Момент іх проведення визначає вихователь, а сигналом до виконання є послаблення уваги дітей. Під час виконання вправ важливо забезпечити провітрювання класу.

Руханка може бути повною i скороченою.Скорочена складається із однієї вправи і застосовується під час письмових робіт, її можна виконувати, сидячи за партою. Рекомендується також проводити руханку імітаційну, віршовану, ігрову.

Пізнавальну діяльність учнів початкової школи стимулює ігрова руханка. Граючись, дитина краще сприймає, осмислює та запам'ятовує навчальний матеріал. Добираючи вправи для руханки, слід керуватися такими вимогами: вправи мають відповідати віковим особливостям дітей;  бути їм відомими; охоплювати великі м'язові групи.

Із розвитком комп'ютерних технологій віршовану руханку замінюють відеopозминки, де герої мультфільмів виконують рухи під музичний супровід.

Динамічні паузи – нескладні за координацією фізичні вправи, рухливі iгри, елементи ритмічної гімнастики тощо. Вони починаються із вправ потягування й закінчуються маховими рухами рук і ніг відновлювального характеру. Динамічні паузи можуть включати елементи гімнастики для очей, дихальної гімнастики залежно від виду заняття. Така технологія дає відпочити центральній нервовій системі, а також м'язам хребта, які зазнають значного статичного напруження через тривале сидіння за партою. Універсальний профілактичний ефект мають вправи для різних груп м'язів i для поліпшення мозкового кровообігу. Динамічні паузи проводять після 45-60 хв навчальної роботи. Вони відрізняються від руханки змістом і тривалістю. До динамічних пауз входять фізичні вправи, що будуються за тим же принципом, що й руханка, але їх кількість збільшується до 5-7, тривалість проведення – до 5-10 хв.

Добираючи вправи, потрібно враховувати не лише вік і зацікавленість дітей, а й дозування тієї або іншої вправи, щоб учні не втомлювались і за- надто не збуджувались.

Складаючи комплекси динамічних пауз, треба дотримуватись такої послідовності:

• ходьба на місці;
• вправи на потягування;
• присідання;
• вправи для плечового пояса і рук;
• нахили і повороти тулуба;
• вправи на координацію рухів.

Для учнів старшої школи доцільно використовувати нестандартну руханку – вправи-енергізатори, що мають на меті створення позитивної психологічної атмосфери в групі, відновлення енергії учасників освітнього процесу та посилення активності. Крім цього, вони дозволяють виявити здібності: тілесно-кінестетичні, візуально-просторові, міжособистісного спілкування. Вправи-енергізатори корисні для послаблення монотонності, збудження активності учнів й заохочення їх до подальшої праці. Майже кожна вправа-енергізатор містить елемент руханки, але не кожна руханка є енергізатором, тому що використовується не лише для зняття втоми, але й як релаксація.

Вихователю у взаємодії із психологом-практиком доцільно використовувати такий вид здоров'язбережувальних технологій, як арттерапія, що охоплює казко-, музико- та кольоротерапію. Але оскільки вихователь не може особисто надавати терапевтичні консультації, рекомендуємо впроваджувати засоби здоров'язбережувальних технологій. Незалежно від вікової категорії, створюючи те чи інше зображення через малюнок, учні матеріалізують свої емоції на папері. Це дає їм можливість звільнитись від негативного настрою, страxів, замкнутості й нестриманості.

Створити особливу атмосферу, дати дитині відчути захищеність від емоційних і поведінкових труднощів під час самопідготовки допоможе один зі засобів здоров'язбережувальних технологій – казка. Мета цього засобу – навчити й допомогти зрозуміти себе, виховувати и розвивати корисні риси (цінності) та звички.

Зняттю стресу, підвищенню рівня працездатності допомагає музика, позитивно впливаючи на систему кровообігу та дихання. Пропонуємо використовувати музичний супровід під час проведення руханок, динамічних вправ, вправ-енергізатоpів, вправ на релаксацію.

Нервова система дітей будь-якої вікової категорії потребує позитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і їx відчуття в навколишньому середовищі. Це забезпечать вправи, спрямовані на роботу з кольорами. Пропонуємо використовувати замальовки-антистрески.

Одним із засобів здоров'язбережувальних технологій є «сміхові вправи», гуморески, розваги, що викликають позитивні емоції, допомагають зняти стрес у дітей, підняти настрій, сприяють створенню доброзичливих стосунків. Розвивати в собі та у своїх вихованцях почуття гумору – означає для вихователя сприяти зростанню творчого потенціалу своєї особистості й особистості учня.

Часто під час самопідготовки учні розгублюються. У такому випадку можна використовувати тонізуючі ефірні масла, які поліпшують увагу та пам'ять. Наприклад: грейпфрут, розмарин, лаванда, лимон, герань. Але якщо в групі є діти, що страждають на алергію, цей засіб слід застосовувати обережно.

Вправи на зняття психоемоційного напруження і саморегуляції мають різноманітні форми: тактильне єднання групи, cпільне переживання радості сприятиме зміні психологічного напруження учнів у групі.

Одна із дієвих здоров'язбережувальних технологій – методика  В. П. Базарного – є ефективним способом профілактики порушень розвитку хребта, короткозорості, нервово-психічних і серцево-судинних стресів та іншої шкільної патології і дозволяє підвищити рівень успішності й ефективності проведення самопідготовки.

Методика В. П. Базарного об'єднує такі основні методи та прийоми:

• режим динамічної зміни поз;
• вправи на зорову координацію; 
• використання офтальмотренажерів;
• вправи на м'язово-тілесну координацію.

Під час використання згаданих вище здоров'язбережувальних технологій і їх засобів у процесі самопідготовки в учнів формуються ціннісне ставлення до власного здоров'я, загальна фізична працездатність; навички співпраці, ефективного спілкування, відчуття прекрасного у житті; здатність до саморегуляції, самовиховання.