Щорічно, 19 квітня, у багатьох країнах світу відзначається уже традиційне весняне свято – День проліска.Свою історію він веде з Англії, де був заснований в 1984 році.У різних країнах, залежно від кліматичної зони, підсніжники зацвітають від січня до квітня. А оскільки у Великобританії їх цвітіння припадає на середину квітня, то дане свято було приурочено до цього періоду – початку весни і теплих сонячних днів.
Сьогодні це свято стало улюбленим та відомим і в інших країнах.
В Англії підсніжники – дуже популярні квіти, і ставлення до них вельми шанобливе. Є думка, що це пов’язано зі старовинним англійським повір’ям, яке говорить, що підсніжники, посаджені навколо будинку, вбережуть його жителів від злих духів.
Однак, на жаль, сьогодні пролісок став жертвою саме «любові людської». Ці квіти прекрасні, але тільки в природі, адже зірвані квіти «живуть» лише кілька днів. А з вини людей, які варварськи «збирають» проліски, їх на Землі з кожним роком стає все менше і менше. Ще не так давно вони росли в багатьох країнах, але квітучі рослини піддавалиси масовому знищенню на букети, а їх цибулини хижацьки викопувались. Тому в даний час більшість видів пролісків занесено до Червоної Книги як зникаючий вид, збирати їх не можна. Екологи закликають усіх ставитись до цих квітів обережно і дбайливо, і навіть напередодні весняних свят не дарувати їх жінкам.
Вісник весни – Пролісок
Серед талого снігу крізь землю пробивається один з перший вісників весни – пролісок. Пролісок це красива невисока цибулинна рослина. В основному пролісок має квітки блакитного кольору. Однак зустрічаються види і гібридні сорти з квітками білого, рожевого і фіолетового кольорів. Залежно від виду пролісок цвіте навесні або восени.
Більшість видів пролісків – ранньовесняні медоноси. Цінність цих рослин полягає в тому, що вони зацвітають одразу ж після танення снігу. Напевно, саме тому в народі ці рослини називають блакитний підсніжник, проте це не так. З ботанічної точки зору це різні рослини: підсніжник і пролісок належать до різних родів і родин. Підсніжник відноситься до роду Підсніжник або Галантус на латині (Galаnthus) родини Амарилісові (Amaryllidaceae).
Проліски (Scilla) – рід багаторічних цибулинних рослин родини Холодкові (Asparagaceae). Латинська назва проліски - Scilla походить від давньогрецького skilla. Так називалася "морська цибуля" або ургінея приморська (Urginea maritima) - рослина, яку раніше відносили до цього роду, а згодом віднесли до іншого. А латинська назва Scilla залишилося за пролісками.
Представники роду проліски (Scilla) поширені в помірних і тропічних областях Землі: в Європі, Азії, Африці, Північній і Південній Америці. Середземноморські види проліска – рослини з тривалим періодом вегетації. Зазвичай вони зацвітають після появи листя приблизно на початку літа. Євразійські види проліска – рослини з коротким періодом вегетації. Вони ефемероїди, тобто рослини, які після цвітіння зникають до наступної весни.
Відомо близько 90 видів проліски, з яких в Україні зростає 3:
Пролісок дволистий або проліска дволиста (Scilla bifolia) – цвіте навесні, зростає в Карпатах, гірському Криму, в Лісостепу, рідше на Поліссі.
Це типовий вид роду пролісок (Scilla). Цвіте в березні - квітні. Зазвичай має два листка лінійної форми 5-20 см завдовжки, які з'являються одночасно з суцвіттями. Стрілка-квітконіс довше листя, до 30 см довжиною, вона закінчується гроновидним суцвіттям з 1-10 квіточками. Проліска дволиста – ефемероїд.
P.S. Проліска дволиста (Scilla bifolia L.) занесена в Офіційний перелік регіонально рідкісних рослин Києва. Цей список містить перелік видів рослин, що є рідкісними або перебувають під загрозою зникнення на території Києва, але не занесені до Червоної книги України.
Проліска поникла або сибірська (Scilla sibirica) – цвіте навесні, росте в Поліссі, в Лісостепу і Степу, переважно на Лівобережжі.
За морфологічним ознаками проліска поникла близька до проліски дволистої. Цвіте в березні - квітні. Зазвичай має кілька листів. Проліска поникла - ефемероїд. З XVIII століття проліска поникла широко використовується в декоративному садівництві.
P.S. Незважаючи на назву "проліска сибірська" ця рослина в Сибіру не зустрічається. Помилкову назву "сибірська" цій рослині було дано при описі цього виду.
Пролісок осінній або проліска осіння (Scilla autumnalis) – цвіте восени, зростає в степах на Півдні України і в Криму, де росте на трав'янистих схилах, на сухих кам'янистих пагорбах.
Легенди про пролісок
Існує велика кількість легенд пов'язаних з пролісками. Ось дві з них:
Давно це було. Українська дівчина Катря втекла з турецької неволі, отруївши варту відваром болиголова. Ховалася, боялась: знала, якщо її зловлять, чекає на неї страшна розправа.
Повернувся незабаром султан з походу і, дізнавшись про все, розлютився: звелів живою чи мертвою повернути втікачку. Багато днів тривала погоня, і все ж наздогнали яничари дівчину, нікуди їй подітися. Обняла Катря кущик сухої торішньої трави і почала благати: "Матінка моя земля! Не дай загинути! Не дай басурманам знову повернути мене в полон. Краще розступися, земля, і навічно прийми мене до себе! Миліша смерть на батьківщині, ніж підневільне життя на чужині!" Почула матінка-земля ті благання. Раптом голі кущі покрилися зеленим листям і виросли квіти синього кольору, як у Катрі очі, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину, про її невгамовне прагнення до свободи. І назвали їх синьоокими підсніжниками.
Ще легенда про пролісок:
Давним-давно Пирятин захищав Київ. Час від часу на нього набігали половці і татари, тому поселенці жили в замку, оточеному з усіх боків водами і болотами річки Удай. В поле орати, сіяти, снопи в'язати виходили всі озброєні.
Жила в місті красуня, яка славилася вмінням шити на полотні дивні візерунки. А ще вона мала сині очі, як небо весною. І звалася вона Проліс.
Якось раз пішла дівчина з подругами на острів рястом помилуватися, пташок послухати. Захопившись, не помітила, як половці підійшли до міста. Негайно вона послала подруг сповістити про небезпеку, а сама побігла вглиб. Вороги за нею. Довго водила Проліс переслідувачів по нетрях, знемоглася. Ось-ось її наздоженуть. Тоді хоробра дівчина підійшла до болота і закричала:
- Прощайте, мої рідні! Нехай згинуть вороги!
І кинулася в болото, а половці за нею. Так і зникли всі нападники. А на ранок весь острів, як килим, був покритий небаченими досі квіточками синього кольору, як у Проліс очі. І назвали їх пролісками.
Місце в саду і агротехніка
Пролісок це красива і морозостійка рослина, як в природі так і в культурі. Ці рослини вирощують для озеленення (на газонах, клумбах) та для вигонки (в теплицях), наприклад, для зрізу на маленькі букетики. Найкраще проліски ростуть в легкій тіні під різними листяними деревами. Проліски можуть бути прикрасою альпійської гірки. Також їх можна висаджувати групами на газоні або задекорувати пристовбурні круги землі під деревами.
Розмноження: насінням (восени) або поділом в кінці вегетаційного періоду.
Проліска – невибаглива рослина. Добре росте на освітлених і тінистих місцях, любить пухкий і вологий грунт (але не любить застою води та важкої глинистої землі). Багато видів розмножуються самосівом. Якщо грунт рослині добре підходить, на одному місці проліска буде рости десятки років.